Термін публічна інформація є ключовою категорію Закону України “Про доступ до публічної інформації”, адже, останній визначає механізм доступу саме до публічної інформації. Разом з тим термін “публічна інформація” є новим у категоріальному апараті українського законодавства, на противагу країнам усталених демократій та країн східної Європи, де термін публічна інформації є загальноприйнятим, а в деяких з них, наприклад, таких, як Словенія, Болгарія, Польща, Естонія термін публічна інформація включений навіть до назви законів, що встановлюють механізм реалізації права на доступ до інформації про діяльність влади.
Ініціатором та автором дефініції терміну “публічна інформація” та власно назви закону є один із основних розробників Закону України “Про доступ до публічної інформації” кандидат юридичних наук, заступник Голови правління Центру Політико-правових реформ Демкова Мар’яна Станіславівна.
Основна мета, імплементації в українське законодавство цього нового терміну стало необхідність вирішення проблеми, окреслення, — різноманітної інформації, що знаходиться у всіх без винятку органів влади України, а також інформації, що знаходиться у інших осіб, але в силу своєї природи прирівняної до інформації про діяльність органів влади, — загальнимтерміном.
Під терміном публічна інформація, слід розуміти всю без винятку інформацію, яка наявна в органах державної влади, місцевого самоврядування, а також Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та Верховної Ради АРК.
Необхідно звернути увагу, що це не лише інформація, яка самостійно створена суб’єктами владних повноважень, а й інформація, що була створена суб’єктом владних повноважень у результаті спільної роботи суб’єкту владних повноважень з іншим особами1 (наприклад, з органами місцевого самоврядування інших держав, міжнародними організаціями, дипломатичними установами, акредитованими в Україні та ін.). Варто, наголосити, що суб’єкт владних повноважень не може ухвалити акт про перелік інформації, яка не є публічною й відповідно доступ до якої закон не гарантує та на цій підставі відмовити в її наданні. Іншими слова, видання такого акту суб’єктом владних повноважень є прямим порушенням Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Для прикладу, інформація, яка отримана або створена при листуванні з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадянами — є також публічною інформацією й повинна надаватися за запитами та оприлюднюватися, якщо звичайно ця інформація не була віднесена до інформації з обмеженим доступом. Адже ще раз підкреслюємо, що публічною інформацією є вся інформація, яка знаходиться в органах державної влади, місцевого самоврядування, органів Влади Автономної Республіки Крим (Рада Міністрів АРК, Верховна Рада АРК). Ми звертаємо на це увагу, оскільки майже, одразу після вступу в дію Закону України “Про доступ до публічної інформації” органи влади почали казати, про нібито існування певної інформації про їх діяльність, яка в той же час, за їх глибоким переконанням, не є публічною інформацією, а, отже й не повинна надаватися за запитами. Згодом, почали з’являтися й відповідні переліки інформації, що не є публічною. Так, для прикладу виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням №737 затвердив перелік відомостей, які не містять ознак публічної інформації2. Але, ще раз наголошуємо, що виходячи із телеологічного способу тлумачення згадані переліки є порушенням Закону України “Про доступ до публічної інформації” й загалом звужують гарантії реалізації права на доступ до інформації про діяльність влади.
До публічної інформації прирівнюється, також, інформація: 1) про використання юридичними особами приватного права бюджетних коштів; 2) що знаходиться у розпорядженні юридичних осіб, що виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків; 3) суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, — стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Крім того, до публічної інформації прирівнюється наявна у суб’єктів господарювання інформація про: 1. стан довкілля; 2. якість харчових продуктів і предметів побуту; 3. аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян; 4. інша інформація, що є суспільно необхідною.
Публічна інформація може мати текстове, числове, графічне вираження, чи бути виражена вербально та ін.. Вона може бути зафіксована на будь-якому матеріальному носії інформації, а не лише на паперовому носії. Це може бути, зокрема електронні носії, такі, як, карти пам’яті, флеш-пам’ять; магнітні носії інформації — магнітна стрічка (аудіокасета, відеокасета та ін.), магнітний диск; перфораційні носії інформації — перфокарта, перфострічка; оптичні носії інформації — оптичні диски CD, DVD, Blu-ray Disc, магнітооптичні носії інформації — магнітооптичний компакт-диск (CD-MO) та ін. Крім того, публічна інформація може бути зафіксована на цифрових, електронно-цифрових та ін. пристроях, що належить суб’єкту владних повноважень. Для прикладу, цифрове зображення, що міститься на жорсткому диску комп’ютера, фотоапараті, чи у мобільному телефоні.
Також до публічної інформації відноситься публічно оголошені суб’єктами владних повноважень відомості про події та явища, що відбуваються у світі, суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі3.
Публічна інформація може бути у вигляді документа, справи, досьє, реєстру, запису.
Виходячи із цільового та системного способів тлумачення, це положення необхідно розуміти, так, що обмеження в доступі до публічно інформації може відбуватися лише на підставі ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, зокрема, віднесення публічної інформації до інформації з обмеженим доступом можливо лише при дотриманні сукупності таких вимог:
Основна мета, імплементації в українське законодавство цього нового терміну стало необхідність вирішення проблеми, окреслення, — різноманітної інформації, що знаходиться у всіх без винятку органів влади України, а також інформації, що знаходиться у інших осіб, але в силу своєї природи прирівняної до інформації про діяльність органів влади, — загальнимтерміном.
Під терміном публічна інформація, слід розуміти всю без винятку інформацію, яка наявна в органах державної влади, місцевого самоврядування, а також Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та Верховної Ради АРК.
Необхідно звернути увагу, що це не лише інформація, яка самостійно створена суб’єктами владних повноважень, а й інформація, що була створена суб’єктом владних повноважень у результаті спільної роботи суб’єкту владних повноважень з іншим особами1 (наприклад, з органами місцевого самоврядування інших держав, міжнародними організаціями, дипломатичними установами, акредитованими в Україні та ін.). Варто, наголосити, що суб’єкт владних повноважень не може ухвалити акт про перелік інформації, яка не є публічною й відповідно доступ до якої закон не гарантує та на цій підставі відмовити в її наданні. Іншими слова, видання такого акту суб’єктом владних повноважень є прямим порушенням Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Для прикладу, інформація, яка отримана або створена при листуванні з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадянами — є також публічною інформацією й повинна надаватися за запитами та оприлюднюватися, якщо звичайно ця інформація не була віднесена до інформації з обмеженим доступом. Адже ще раз підкреслюємо, що публічною інформацією є вся інформація, яка знаходиться в органах державної влади, місцевого самоврядування, органів Влади Автономної Республіки Крим (Рада Міністрів АРК, Верховна Рада АРК). Ми звертаємо на це увагу, оскільки майже, одразу після вступу в дію Закону України “Про доступ до публічної інформації” органи влади почали казати, про нібито існування певної інформації про їх діяльність, яка в той же час, за їх глибоким переконанням, не є публічною інформацією, а, отже й не повинна надаватися за запитами. Згодом, почали з’являтися й відповідні переліки інформації, що не є публічною. Так, для прикладу виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням №737 затвердив перелік відомостей, які не містять ознак публічної інформації2. Але, ще раз наголошуємо, що виходячи із телеологічного способу тлумачення згадані переліки є порушенням Закону України “Про доступ до публічної інформації” й загалом звужують гарантії реалізації права на доступ до інформації про діяльність влади.
До публічної інформації прирівнюється, також, інформація: 1) про використання юридичними особами приватного права бюджетних коштів; 2) що знаходиться у розпорядженні юридичних осіб, що виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків; 3) суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, — стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Крім того, до публічної інформації прирівнюється наявна у суб’єктів господарювання інформація про: 1. стан довкілля; 2. якість харчових продуктів і предметів побуту; 3. аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян; 4. інша інформація, що є суспільно необхідною.
Публічна інформація може мати текстове, числове, графічне вираження, чи бути виражена вербально та ін.. Вона може бути зафіксована на будь-якому матеріальному носії інформації, а не лише на паперовому носії. Це може бути, зокрема електронні носії, такі, як, карти пам’яті, флеш-пам’ять; магнітні носії інформації — магнітна стрічка (аудіокасета, відеокасета та ін.), магнітний диск; перфораційні носії інформації — перфокарта, перфострічка; оптичні носії інформації — оптичні диски CD, DVD, Blu-ray Disc, магнітооптичні носії інформації — магнітооптичний компакт-диск (CD-MO) та ін. Крім того, публічна інформація може бути зафіксована на цифрових, електронно-цифрових та ін. пристроях, що належить суб’єкту владних повноважень. Для прикладу, цифрове зображення, що міститься на жорсткому диску комп’ютера, фотоапараті, чи у мобільному телефоні.
Також до публічної інформації відноситься публічно оголошені суб’єктами владних повноважень відомості про події та явища, що відбуваються у світі, суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі3.
Публічна інформація може бути у вигляді документа, справи, досьє, реєстру, запису.
Виходячи із цільового та системного способів тлумачення, це положення необхідно розуміти, так, що обмеження в доступі до публічно інформації може відбуватися лише на підставі ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, зокрема, віднесення публічної інформації до інформації з обмеженим доступом можливо лише при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Іншими словами віднесення до публічної інформації без дотримання сукупності вимог передбачених ч. 2 ст. 6 є порушенням права на доступ до інформації.
Іншими словами віднесення до публічної інформації без дотримання сукупності вимог передбачених ч. 2 ст. 6 є порушенням права на доступ до інформації.
Оксана Нестеренко
Портал "Право Знати"
0 коммент.:
Дописати коментар