26 грудня 2011 року Конституційний Суд України прийняв рішення у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Згідно з досліджуваним Конституційним судом пунктом Закону про держбюджет у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.Тотожна норма міститься і у Законі України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».
Автори конституційного подання вважають, що надання Кабінету Міністрів України права визначати порядок та розміри соціальних виплат, передбачених названими законами, змінювати розміри соціальних виплат залежно від наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, обмежує конституційні права громадян на соціальний захист.
Нагадаємо, що у попередній практиці Конституційного суду України, зокрема у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та у рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України, Конституційний суд приходив до переконання, що «закон про Державний бюджет України … стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України», «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до iнших законiв, зупиняти їх дiю чи скасовувати їх, оскiльки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, i, як наслідок – скасування та обмеження прав i свобод людини i громадянина.»
Натомість, у 2011 році практика цього ж Конституційного Суду отримала інший вектор. Так, за результатами розгляду гаданого вище подання Конституційний Суд прийшов до переконання щодо конституційності норми Закону про держбюджет у 2011 році з огляду на базову ідею: розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
У рішенні Конституційний Суд посилається на статтю 22 Загальної декларації прав людини, відповідно до якої розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.
Для ілюстрації даної норми у рішенні Конституційним Судом дано посилання на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, згадуються рішення від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії», в якому ЄСПЛ констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Конституційний Суд відзначив, що «зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист»
Стосовно ж можливості регулювання розміру соціальних виплат на рівні уряду, у рішенні вказано, що Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України – органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до положень законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про соціальний захист дітей війни» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
Таким чином, «Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними Конституцією України».
Отже, відтепер регулювання питань, пов’язаних з соціальними виплатами, насамперед, їх розміру, фактично, звуження обсягу прав громадян, «легітимно» віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
Автори конституційного подання вважають, що надання Кабінету Міністрів України права визначати порядок та розміри соціальних виплат, передбачених названими законами, змінювати розміри соціальних виплат залежно від наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, обмежує конституційні права громадян на соціальний захист.
Нагадаємо, що у попередній практиці Конституційного суду України, зокрема у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та у рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України, Конституційний суд приходив до переконання, що «закон про Державний бюджет України … стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України», «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до iнших законiв, зупиняти їх дiю чи скасовувати їх, оскiльки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, i, як наслідок – скасування та обмеження прав i свобод людини i громадянина.»
Натомість, у 2011 році практика цього ж Конституційного Суду отримала інший вектор. Так, за результатами розгляду гаданого вище подання Конституційний Суд прийшов до переконання щодо конституційності норми Закону про держбюджет у 2011 році з огляду на базову ідею: розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
У рішенні Конституційний Суд посилається на статтю 22 Загальної декларації прав людини, відповідно до якої розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.
Для ілюстрації даної норми у рішенні Конституційним Судом дано посилання на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, згадуються рішення від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії», в якому ЄСПЛ констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Конституційний Суд відзначив, що «зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист»
Стосовно ж можливості регулювання розміру соціальних виплат на рівні уряду, у рішенні вказано, що Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України – органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до положень законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про соціальний захист дітей війни» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
Таким чином, «Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними Конституцією України».
Отже, відтепер регулювання питань, пов’язаних з соціальними виплатами, насамперед, їх розміру, фактично, звуження обсягу прав громадян, «легітимно» віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
0 коммент.:
Дописати коментар