1 липня цього року набирає чинності стаття 265 Податкового
кодексу України, якою вводиться новий місцевий податок - податок на нерухоме
майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому встановлення даного податку визначене
як обов’язок місцевих рад.
У нашому місті розмір такого податку було встановлено
міською радою ще 25 червня 2011 року. На одинадцятій сесії міської ради було
прийнято рішення «Про внесення змін і доповнень до рішення 4 (позачергової)
сесії міської ради від 11.01.2011 року №7 «Про затвердженням Положень про
місцеві податки і збори у Кам’янці-Подільському в новій редакції». Цим рішенням було затверджено Положення про податок на
нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Ставки податку встановлено в
таких розмірах: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та
житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, - 1% розміру
мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного
(податкового) року за 1 кв. метр житлової площі. Для тих власників житла, чиї
площі перевищують вищезазначені, ставка податку становить 2,7% розміру
мінімальної заробітної плати.
До платників податку на нерухоме майно, відмінне від
земельної ділянки, належать власники
об’єктів житлової нерухомості-фізичні особи, тобто громадяни як учасники
цивільних відносин, а також юридичні особи - організації, створені та
зареєстровані у встановленому порядку. Крім того, платниками даного податку
можуть бути власники об’єктів житлової нерухомості нерезиденти – громадяни, які
мають постійне місце проживання за межами нашої держави, в тому числі ті, що
тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб’єкти
підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії,
представництва тощо) з місцезнаходженням за межами нашої держави, які створені
та провадять свою діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної
країни.
Також визначено
перелік платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в
разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній
сумісній власності кількох осіб. У цьому випадку механізм визначення платників
податку на нерухоме майно такий.
Якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває в спільній
частковій власності кількох осіб, платником є кожна з цих осіб за належну їй
частку. Якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній
власності кількох осіб, та не поділений у натурі, платником є одна з таких
осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній
власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником є кожна з цих
осіб за належну їй частку.
Об’єкти оподаткування - це житлова нерухомість, а саме: будівлі,
віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Підпунктом 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти
житлової нерухомості поділено на такі типи:
житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з
дотриманням вимог, встановлених законодавством, і призначена для постійного проживання;
житловий будинок садибного типу - житловий будинок,
розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та
допоміжних приміщень;
прибудова до житлового будинку - частина будинку,
розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною
частиною будинку одну або більше спільних капітальних стін;
квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку,
призначене для постійного проживання;
котедж - одно, півтораповерховий будинок невеликої житлової
площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - квартира,
в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
садовий будинок - будинок для літнього (сезонного)
використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій
та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових
будинків;
дачний будинок - житловий будинок для використання протягом
року з метою позаміського відпочинку.
Об’єкти, що не оподатковуються:
1. Об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності
держави або територіальних громад (їх спільній власності). Цивільний кодекс
України характеризує державну власність як майно, що належить державі Україна,
а комунальну власність - територіальній громаді (статті 326 і 327 Цивільного
кодексу України).
2. Об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах
відчуження або безумовного (обов’язкового) відселення. Відповідно до статті 2
Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного
забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» залежно від ландшафтних і
геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного
рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі та пов’язаних з ними
ступенів можливого негативного впливу на здоров’я населення, а також вимог щодо
здійснення радіаційного захисту населення й інших спеціальних заходів, з
урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи,
поділяється на зони. Обумовлено, що зона відчуження - це територія, з якої
проведено евакуацію населення в 1986 році.
3. Будівлі дитячих будинків сімейного типу. Відповідно до
статті 256-5 Сімейного кодексу України та статті 1 Закону України «Про охорону
дитинства» під таким будинком розуміється окрема сім’я, що створюється за
бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення
сімейним вихованням і спільного проживання не менш, як п’яти дітей-сиріт, а
також дітей, позбавлених батьківського піклування.
4. Садові та дачні будинки, але не більше одного такого
об’єкта на одного платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки.
5. Об’єкти житлової нерухомості, що належать родинам, які
виховують трьох і більше дітей (включаючи усиновлених), але не більше одного
такого об’єкта на родину. Тобто йдеться про володіння нерухомістю багатодітними
сім’ями.
6. Гуртожитки. Ними вважаються житлові помешкання,
призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів та інших
громадян у період роботи або навчання. Відповідно до статті 127 Житлового
кодексу України для цього надаються спеціально збудовані або переобладнані
житлові будинки. Тобто мають бути забезпечені необхідні умови для проживання,
занять, відпочинку і проведення виховної роботи серед мешканців. Такі будинки
поділяються на два види: для проживання одиноких громадян (житлові приміщення
знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних
стосунках); для проживання сімей (житлові приміщення, що складаються з однієї
чи кількох кімнат, та перебувають у відособленому користуванні сім’ї).
Згідно зі статтею 23 Податкового кодексу базою оподаткування
є вартісні, фізичні або інші характеристики об’єкта оподаткування. Зокрема, для
податку на нерухоме майно базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової
нерухомості. За наявності у платника податку кількох таких об’єктів дана база
визначається окремо за кожним з них.
Слід відзначити, що база оподаткування податку на нерухоме
майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб, у тому числі фізичних
осіб-підприємців, розраховується органами державної податкової служби на
підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно
надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. Для юридичних
осіб база оподаткування розраховується - такими особами самостійно виходячи з
житлової площі об’єкта оподаткування на підставі документів, які підтверджують
право власності на нього.
Реєстрація нерухомого майна у державі здійснювалася ще в
радянські часи. Здебільшого вона мала значення при відображенні технічних характеристик
об’єктів житлової нерухомості. Що стосується сьогодення, то державна реєстрація
прав на нерухоме майно забезпечує можливість відображення як статичного, так і
динамічного процесу відносин власності, що знаходить своє відображення у
збереженні відомостей про дійсного власника нерухомого майна у спеціальному
реєстрі, а також про наступні переходи права власності на нього. Таким реєстром
є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна
система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а
також про об’єктів та суб’єктів цих прав.
Пільги зі сплати податку на нерухоме майно у Податковому
кодексі України передбачаються у вигляді зменшення бази оподаткування об’єктів
житлової нерухомості та повне або часткове звільнення від сплати податку.
Зокрема, зменшується база оподаткування об’єктів житлової
нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи: для квартири - на 120 кв.
метрів і для житлового будинку - на 250 кв. метрів.
Тобто, якщо у власності громадянина – одна житлова
нерухомість, то оподатковуватиметься лише житлова площа, що перевищує 120 кв. метрів
(для квартир), та 250 кв. метрів (для приватних будинків). Таким чином, якщо
власник має квартиру житловою площею в 140 кв. метрів, то оподатковуватиметься
лише 20 кв. метрів, адже на 120 кв. метрів застосовується пільга.
Але це за умови, що власник має лише одну квартиру. В іншому
випадку, якщо він володіє двома, трьома чи більшою кількістю квартир, то він
має обрати, за яку нерухомість сплачувати податок. У даному випадку уже не
важливо, яку площу має друга квартира – за неї доведеться платити.
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки, пов’язані з мінімальною заробітною платою як законодавчо встановленого
розміру оплати праці за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може
встановлюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму
праці.
Відповідно до пункту 8 статті 40 Бюджетного кодексу України
розмір мінімальної заробітної плати щорічно визначається Законом України про
Державний бюджет України на відповідний рік.
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки, встановлюються сільською, селищною та міською радою за 1 кв. метр житлової
площі об’єкта житлової нерухомості в таких межах: для квартир, житлова площа
яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не
перевищує 500 кв. метрів, - до 1% розміру мінімальної заробітної плати; для
квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків,
житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, - 2,7 % розміру мінімальної
заробітної плати (розмір такої заробітної плати встановлюється на законодавчому
рівні станом на 1 січня звітного року).
Відповідно до пункту 33.1 Податкового кодексу України податковим
періодом визнається період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та
сплата податку. Зокрема, для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки, такий період становить календарний рік.
Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно й органи,
що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, щоквартально в
15-денний термін після його закінчення подають органам державної податкової
служби відомості, необхідні для розрахунку даного податку. Відповідно податкові
органи до 1 липня звітного року обчислюють його розмір для фізичних осіб і
надсилають за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості податкове
повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, а також платіжні
реквізити. При цьому платники можуть звернутися до органів державної податкової
служби для звірки даних щодо площі житлової нерухомості, податкових пільг,
ставок та нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки.
На відміну від фізичних осіб юридичні особи самостійно
обчислюють суму даного податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого
цього ж року подають податковим органам за місцезнаходженням об’єкта
оподаткування декларацію.
У той же час, якщо право власності на об’єкт оподаткування
перейшло від одного власника до іншого протягом календарного року, то податок
сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того
місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування,
а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право
власності.
Сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від
земельної ділянки, за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується
до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні
обсягу міжбюджетних трансфертів.
Фізичні особи сплачують даний податок протягом 60 днів із
дня вручення податкового повідомлення-рішення, а юридичні - щоквартально, до 30
числа, що наступає за звітним кварталом,
тобто до 30 березня, 30 червня, 30 вересня та 30 грудня.
Очікувати, що запровадженню цього податку суттєво вплине на
ринок нерухомості, або значно збагатить
місцевий бюджет немає підстав.
Більшість населення мають по одній квартирі, а ті, хто має
більше, спроможні сплатити податок. Крім того, середня однокімнатна квартира
має 16-20 кв. метрів житлової площі, двокімнатні — до 30, а трикімнатні —
40-45, тож і суми податку будуть невеликими. Нагадаємо, що обкладається
податком лише житлова площа, тобто кімнати, а кухня, коридор, ванна кімната,
туалет, балкон тощо при розрахунку до уваги не братимуться. А щодо «палаців»,
то за попередніми даними міськрайонного бюро технічної інвентаризації, поки у
Кам’янці-Подільському є лише один об’єкт, який підлягає оподаткуванню за
критеріями площі. Це будинок у 534,4 кв. метрів.
Проте, якщо власниками цього об’єкта житлової нерухомості є
кілька осіб, то податок стягуватиметься по частині кожного власника, що дає їм можливість
«не вийти за пільгу».